9 клас (література, уроки)

Одинадцяте лютого

Класна робота

Вільям Шекспір. Виняткова роль митця в розвитку англійської національної літератури і світового мистецтва. Основні теми сонетів В. Шекспіра, їх  художні особливості: сонети № 66, 116, 130.

 

Прочитати (виділене записати в зошит)

     У 70-х роках XVI ст. у Лондоні з’явилася велика група акторів, що називали себе слугами графа Лестера. Вони починали грати на порогах готелів, як робили це за часів своїх мандрівок.

     У 1576 р. столяр Джеймс Бербедж, батько знаменитого драматурга Річарда Бербеджа, побудував у передмісті Лондона стаціонарний театр. Протягом недовгого часу з’явився другий. А до кінця століття у Лондоні налічувалося вже 9 театральних споруд. Найбільшим із них був «Глобус», який побудував у 1599 році той же Бербедж. У жодному європейському

місті не було такої кількості театрів.

     «Глобус» за своєю архітектурою нагадував поріг готелю: великий овальний простір був огороджений високою дерев’яною стіною. Під час вистави двір заповнювався бідняками — платили за вхід усього одне пенні. Вздовж внутрішньої стіни були влаштовані галереї для багатих жителів міста. Дехто міг сидіти прямо на сцені.Передня частина сцени була розташована просто неба, задня частина — прикрита навісом. Декорацій у сучасному розумінні цього слова не було. За часів Шекспіра іноді навіть писали на папері: «Ліс» або «Площа»; вивішували надписи, щоб глядачі зрозуміли, де відбувається дія п’єси. Однак дуже багатими були костюми акторів: їх шили з шовку та атласу, прикрашали справжніми перлинами.Як і за часів давньогрецьких театрів, в англійському театрі усі ролі виконувалися чоловіками. Якщо вистава затримувалася, глядачі жартували: «Королева голиться». Дуже поважали в театрі «зберігача книг», у якого зберігались рукописи п’єс, і який вів вистави, а також був відповідальним за роботу суфлерів, тому що на підготовку вистави відводилося небагато часу і актори не завжди могли запам’ятати свої слова.

     Вільям Шекспір, англійський драматург і поет,— одна з найвидатніших постатей доби Відродження. Його п’єси і зараз грають в усіх театрах світу, вивчають у школах і не перестають дивуватися силі генія їх автора.Народився Вільям Шекспір 23 квітня 1564 року у місті Стретфорді-на-Ейвоні у сім’ї забезпеченого ремісника та комерсанта. Батько Шекспіра навіть був якийсь час міським головою.

Вільям навчався у так званій граматичній школі. У 18 років він одружується із Енн Хетевей, яка була старшою від чоловіка на 8 років. У сім’ї народжується 3 дітей. Причини переїзду Шекспіра до Лондона достеменно невідомі. Але у 1587 році він залишає сім’ю, рідне місто і влаштовується на роботу у театр. Спочатку Вільям наглядав під час вистав за екіпажами, на яких приїжджали до театру багаті лондонці, потім працював суфлером. Згодом

Шекспірові дали невеличку роль, але актором він так і не став. Вільям почав переробляти п’єси для театру, а згодом став створювати власні п’єси. Слава швидко знаходить драматурга. Не змушує чекати і матеріальний добробут: Шекспір стає співвласником театру «Глобус», купує будинок, а з часом отримує для себе та батька спадкове дворянство. На гербі його зображений білий сокіл, що тримає у пазурах золотого списа із срібним вістрям — адже прізвище «Шекспір» (Shakespeare) у перекладі означає «той, хто потрясає списом».

     У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці 52 років у день свого народження 23 квітня.

Творчість Шекспіра поділяють на 3 періоди:

1) 1590–1600 рр. — «оптимістичний».

Були написані комедії, основною темою яких була віра в життя та сили людини. «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч» та ін.

Історичні хроніки.

2) 1600–1608 рр. — «трагічний».

Створені шедеври в жанрі трагедії «Гамлет», «Король Лір», «Макбет».

3) 1609–1612 рр. — «романтичний»

Трагікомедії з щасливим фіналом «Зимова казка», «Буря». Усього написано 37 п’єс, 2 поеми та 154 сонети.

Справжніми шедеврами зарубіжної літератури є сонети Шекспіра. Збірка сонетів була створена приблизно у 1593-1600 роках. 1609 року вийшло єдине видання, що побачило світ за життя поета. Умовно сонети Шекспіра поділяють на 3 частини:
1) Сонети 1-126 – присвячені юному другові;
2) Сонети 127-152- присвячені смаглявій леді;
3) Сонети 153-154 – заключні, їх тема – радість життя.
Таке тематичне розподілення поезій доводить, що Шекспір вніс нові теми у жанр сонета. Адже до нього сонети присвячувалися лише коханню, а не дружбі.

Сонет – ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного  або шестистопного  ямба, власне двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів).
Це визначення, яке характеризує італійський сонет.
Англійський сонет має трохи іншу форму, яку називають шекспірівською. Схема його така: 4,4,4,2 (складається з трьох катренів і двовірша). Кожен присвячений одній темі.
Сонети Шекспіра можна назвати своєрідним ліричним щоденником.

У багатій творчій спадщині митця особливе місце посідають сонети. Їх можна назвати своєрідним ліричним щоденником. Тематика сонетів Шекспіра різноманітна: поезія, філософські роздуми, дружба і, звичайно, кохання. Шекспір не мав собі рівних за здатністю заглиблення в людську психологію, її найпотаємніші куточки; опоетизував людину та красу її почуттів.

Прочитати сонети № 66, 116, 130. (Один вивчити напам’ять) розповідати після дистанційки.

Двадцять восьме січня

Твір-роздум

Образ середньовічного героя у творах доби Середньовіччя

(написати в робочому зошиті).