8 клас (література, уроки)

Чотирнадцяте березня

Класна робота

Тема. Іван Карпенко - Карий. Комедія «Сто тисяч». Проблема влади грошей. Засоби сатиричного змалювання.

Грошей багацько, а щастя мало.

Народна мудрість

 

 

1. Дати відповіді на запитання «Хто з героїв» (письмово, записати лише номер питання і відповідь)

Завдання. Кому з героїв твору І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» належать нижченаведені фрази?

1. «Так я сібє видумал новую комерцію: хороший будєт гендель, ежели удастся…» (…)

2. «Все він зна — тільки нічого не робе». (Роман — про… )

3. «Жид — то діло, а Копач — морока». (…)

4. «Лупи та дай». (…)

5. «…без грошей, а з грішми… і чорт не брат». (…)

6. «Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях…» (…)

7. «Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане…» (Калитка про …)

8. «Хазяйственний мужик — велике діло». (Бонавентура — ….

9. «Вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть». (…)

10. «Гроші — гроші всьому голова». (…)

11. «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість». (…)

12. «Вік живи, вік учись». (…)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

\2. Прочитати

Перша редакція комедії мала назву «Гроші». Чому саме «Гроші»?

Прочитавши твір, можна зрозуміти, що для Калитки найважливіше — купити землю, отже, потрібні гроші. Тому всі його вчинки спрямовані на здобуття грошей. А гроші, якщо тільки вони керують людиною,— це основна причина всіх людських вад. Саме вони зробили Калитку крутієм, деспотом, лицеміром і стяжателем. Жадоба до грошей призводить до духовної деградації людини. Саме гроші стають для нього найвищим авторитетом, а так би мовити, людське ставлення до людини натомість повністю знецінюється. У гонитві за грошима Калитка раз у раз потрапляв у смішні обставини, а згодом і зовсім потрапив у катастрофічне становище.

2. Проблема влади грошей у творі

2.1. Усно відповісти на  питання:

1. Що ти розумієте під словом «влада»? Хто її має?

2. Від кого або від чого залежить: матимеш ти владу чи ні?

3. У чому полягає зв’язок грошей і влади? Наведи 2–3 приклади з комедії «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого.

Яким чином наведені прислів’я характеризують Герасима Никодимовича Калитку? («Коли гроші говорять — правда мовить»; «Хоч у голові пусто — аби грошей густо»; «Від багача не жди калача»; «Багатий не любить давати. Совісті менше, а грошей більше»)

4. Як гроші чи їх відсутність вплинули на Савку?

5. Якими словами прикривається лицемірно Калитка, коли здирає проценти з позики у Савки?

6. Як же багатство вплинуло на Параску?

 

3. Засоби сатиричного змалювання (прочитати, запам’ятати)

Гротеск (фр. grotesque, від італ. grotta — грот, печера) — художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне — з незвичайно смішним.

Іронія (гр. eironeia — удавання, лукавство) — троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Наприклад, із серйозним виглядом удавано стверджують протилежне тому, що думають насправді, про якесь явище чи людину. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною, гнівною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму.

Сарказм (гр. sarkasmos, від sarkazo — рву м’ясо) — троп: глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про кого чи про що він пише, говорить чи до кого він звертається. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії.

Сатира (лат. satira, від satura — суміш, усяка всячина) — вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді. У вузькому значенні — вірші з таким змістом)

Який сміх у творі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» можна дослідити: гумористичний чи сатиричний? Відповідь вмотивуйте.

Що і як висміює митець у п’єсі? (П’єса «Сто тисяч» є сатиричною комедією, тому що в ній гостро висміяно глитая Калітку, його жадобу до наживи, шахрайство, крутійство, скнарість, лицемірство)

З кого насміхається автор твору? (Із Савки, Герасима, підкреслюючи їх заперечливість, відчайдушність у гонитві за легкою наживою)

Чи можна ці образи вважати комічними? (Так. В комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру)

3.2. Сміх і Калитка. Робота над текстом (усно дати відповіді)

В чому проявляється обмеженість героя?

Мрії Герасима.

Ставлення до робітників і членів родини.

Неосвіченість, обмеженість.

Жадність, егоїстичність.

Економить на собі.

Кримінальний злочинець.

4. Опрацювання ідейно-художнього змісту ІІІ дії п’єси. Усно відповісти.

1. Що снилося Герасиму? Чим це зумовлено?

2. Як Роман оцінив ситуацію, коли батько спав довше, ніж завжди? (Знайти цитату в тексті)

3. Якою була зустріч Пузиря з Романом? (Знайти цитату в тексті)

4. Як Пузир сприйняв приїзд Бонавентури? (Знайти цитату в тексті)

5. Яким чином Калитка висловлює незадоволення на адресу Пузиря? (Знайти цитату в тексті)

6. Як Роман охарактеризував догон Пузиревих? (Знайти цитату в тексті)

7. Яку думку висловив Герасим щодо дочок Пузиря? (Знайти цитату в тексті)

8. Про що мріяв Герасим, коли побачив у вікно як до нього приїхав Савка? (Знайти цитату в тексті)

9. Що запропонував Гершко Калитці для придбання землі Смоквинова? (Знайти цитату в тексті)

10. Яким чином, на думку Гершка, земля Смоквинова могла стати Калитчиною? (Знайти цитату в тексті)

— Чим земля Смоквинова приваблювала Жолудя? (Знайти цитату в тексті)

11. Через що Гершко і Герасим не могли порозумітися між собою з приводу купівлі землі Смоквинова? (Знайти цитату в тексті)

12. Над чим розмірковував Калитка після зустрічі з Гершком? (Знайти цитату в тексті)

13. Як Герасим зустрів Савку? (Знайти цитату в тексті)

14. Яким чином Савка міняв і водночас випробовував фальшиві гроші? (Знайти цитату в тексті)

15. Опишіть, застосовуючи текст твору, як Савка обміняв фальшиві гроші у казначея. (Знайти цитату в тексті)

16. У чому виявилась щирість Герасима до Савки, своїх рідних після радісної новини? (Знайти цитату в тексті)

17. Як родина Герасима Калитки висловила йому вдячність за те, що він погодився на одруження Романа з Мотрею? (Знайти цитату в тексті)

Домашнє завдання.

1. Виконати тестові завдання:

1. Як Пузир зустрів Романа?

а) З хлібом-сіллю;

б) запросив у хату до столу;

в) виявив незадоволення до хлопця;

г) попросив його почекати у фургоні.

2. З яким першим питанням звернувся Герасим до сина після його приїзду від Пузиря?

а) «Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав?»;

б) «Як приймали, як частували?»;

в) «Чи уподобались дівчата?»;

г) «Як панич зустрів Бонавентуру?».

3. Хто був у Пузиря в гостях, коли Роман з Бонавентурою приїхали до нього?

а) Церковний служитель;

б) уїзний суддя;

в) головний казначей;

г) офіцери.

4. З якою домашньою худобою порівняв Герасим родину Пузиря?

а) Свинями;

б) конями;

в) волами;

г) биками.

5. Порода свиней, яка була у Пузиря:

а) ландраси;

б) завідські;

в) німецькі;

г) англійські.

6. Скільки Смоквинов, за словами Гершка, позичав на «улучшенія хазяйства» грошей?

а) Мільйон;

б) три тисячі;

в) п’ять тисяч;

г) мільярд.

7. Через що Жолудь хотів купити землю у Смоквинова? Бо у того був:

а) гарний фруктовий сад;

б) ставок, де можна купати овець;

в) багатий ліс;

г) великий гай.

8. «Упустіть землю Смоквинова… все одно що»:

а) кинутися одягненим у воду;

б) залишитися голодним;

в) пошитися у дурні;

г) посиротить свою землю на віки вічні.

9. Від якого слова Савки після його повернення із казначейства «як… пташки защебетали перший раз весною, так радісно зробилось на серці від цього слова» Калитці:

а) годяться;

б) обмінні;

в) вірогідні;

г) пройдуть.

10. Де Савка не користувався фальшивими грошима?

а) У трактирі;

б) лавці;

в) казначействі;

г) банку.

11. Співаючи на радощах, Герасим порівнював горілку з:

а) соком;

б) варенням;

в) медом;

г) цукерками.

12. Гершко з батьком «землю держать…» у:

а) жолудя;

б) Пузиря;

в) Невідомого;

г) Кукліновського.

Прочитати.

Бачимо, що Калитка прийшовши до себе після спроби самогубства не звертається до Бога, не дякує за порятунок, а говорить: «Краще смерть, ніж така потеря». Отже, автор зображує згубний вплив грошей на людину, яка втративши важливі людські цінності – любов, повагу, дружбу, милосердя, щедрість, і не усвідомлюючи цього перетворюється на людину бездуховну, тобто таку, яка не бачить свого життя без матеріальних цінностей. Отже, автор засуджує силу, яка перетворює людину на ненажеру, яка викорінює з душі людської те добре і святе, що заложив туди сам Бог. І сила ця — гроші.

Але водночас  утверджує ідею духовності як основи людського життя, показує нам до чого може призвести людська жадібність.  

Серед дійових осіб п’єси ніхто активно не протистояв Герасимові і свідомо не боровся проти нечесних шляхів його збагачення. Правда, Роман і Параска не погоджуються з планами Герасима одружити сина з Пузирівною заради приданого, однак Калитка сам скоро змінює своє рішення. Незважаючи на тимчасовий, скороминущий характер цього конфлікту, він має важливе значення для розуміння смислу п’єси, бо доводить, що в народному середовищі зберігаються здорові моральні принципи: повага до праці, почуття власної гідності, вірність у коханні. Та загалом протест Романа й Параски не виходить за межі традиційних сімейних відносин.
І все ж у комедії відчувається присутність особи, яка протягом усього твору повстає проти влади нечистих грошей. Такою особою є сам автор.

Чотирнадцяте лютого

Класна тробота.

Іван Карпенко-Карий – український драматург. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга. Перший професійний український театр («Театр корифеїв»). Трагікомедія «Сто тисяч» – класичний взірець українського «Театру корифеїв».

Прочитати. Виділене записати в зошит.

Народився майбутній драматург 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівці поблизу Єлисаветграда (нині Кіровоград) в родині збіднілого дворянина. Мати походила з давнього козацького роду. Євдокія Садовська була кріпачкою, викупленою на волю своїм чоловіком. Підростаючи, вразливий хлопчик все більше відчував жорстокість кріпацького побуту, в якому насильство, знущання були звичайним явищем. Плач і стогін замучених панщиною кріпаків боляче вражали дитяче серце. На характер і світовідчуття майбутнього драматурга помітно впливала атмосфера родинного порозуміння, душевної теплоти і поетичності, яка, незважаючи на матеріальні нестатки, панувала в сім’ї Тобілевичів.

     Карпо Адамович і Євдокія Зіновіївна були людьми щедрої поетичної вдачі. В їхній родині особливо шанували Шевченкове слово і народну пісню, тому й люди горнулися до цієї сім’ї. В довгі осінні вечори до Тобілевичів сходились жінки і дівчата прясти. За роботою співали, розповідали цікаві бувальщини. От коли наслухався малий Іван усяких сумних оповідань про кріпацьке життя, цікавих казок та приказок. А скільки народних пісень у ті довгі вечори дійшло до серця юного слухача, пісень, що в них оживали картини народної недолі, оживали героїчні постаті Морозенка, Наливайка, Богуна, Палія — мужніх захисників народної волі! Разом з піснями в душу хлопчика входила велика любов до поневоленого народу, яку пізніше ні час, ні школа й канцелярія, ні важкі життєві випробування не змогли заглушити в його житті. Від матері, яка дуже любила театр і знала напам’ять майже всю «Наталку Полтавку», малий Іван неодноразово чув захоплюючі розповіді про вистави мандрівних труп. Під впливом цих розповідей театр для хлопця став мрією, втіленням краси, правди, героїчного минулого рідного народу.

      Початкової грамоти І. Тобілевич навчився, як тоді водилося, у дяка, а продовжував освіту в бобринецькій трикласній повітовій школі. Навчання хлопцеві давалося легко, і закінчив він школу в числі найкращих учнів, за що йому дали в нагороду «Собрание литературных статей Н. И. Пирогова» (Одеса, 1858) з написом: «Дана от бобринецкого уездного училища ученику 3-го класса Ивану Тобилевичу за успехи в науках и благонравие на публичном акте 21-го июня 1859-го года». Іван Тобілевич далі вчитися не зміг, бо не було в батьків для цього коштів.

     Коли Іванові було 14 років, батько влаштував його на посаду писаря у станового пристава в містечку Мала Виска. Пізніше Іван Тобілевич працював у Бобринці канцеляристом у міській управі, а потім у повітовому суді. До установи, де служив Тобілевич, звертались зі скаргами багато людей. Іван Карпович був свідком того, як чиновники — бюрократи і хабарники — підтримували експлуататорів. Ці спостереження письменник потім широко використовував, створюючи свої п’єси. У 1865 р., переїхавши до Єлисаветграда, І. Тобілевич був столоначальником повітової, а потім секретарем міської поліції і мав чин колезького секретаря, чиновницька кар’єра його не приваблювала. Змістом його життя стала театральна, літературна і громадсько-політична діяльність.

     У дружній сім’ї Тобілевичів діти вчились не тільки розуміти і цінувати народне мистецтво, а й любити труд, шанувати людей праці. Не випадково ця сім’я дала українській культурі чотирьох видатних артистів — корифеїв українського театру: Івана, Миколу, Панаса і Марію Тобілевичів. Щоб побувати на виставах у Єлисаветграді (тепер Кіровоград), він пішки ходив туди з Бобринця за п’ятдесят кілометрів.У Єлисаветграді був заснований театральний гурток. В його роботі активну участь брали М. Кропивницький та І. Тобілевич.Улюбленим твором артистів і глядачів була п’єса «Назар Стодоля» Т. Шевченка, у якій автор розкрив суперечності між багатими і бідними козаками в XVII ст. У цій п’єсі Іван Карпович грав Назара, а його дружина — Галю. На знак любові до творчості Шевченка подружжя дало своїм дітям імена героїв п’єси — Назара і Галі. Ім’я одного з головних персонажів п’єси «Назар Стодоля» — Карого Тобілевич узяв собі за псевдонім. З великим успіхом театральний гурток ставив п’єсу І. П. Котляревського «Наталка Полтавка», а також п’єси російського письменника О. М. Островського «Бедность не порок», «Доходное место» та ін. Вистави за участю корифеїв театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, братів Тобілевичів піднесли український театр на небувалу височінь. Прославлених артистів захоплено вітали Київ і Мінськ,Одеса і Кронштадт, Петербург і Тбілісі.

     Нарешті знято поліцейський нагляд. Іван Карпович знову серед близьких людей, серед артистів, зайнятий улюбленою справою. Його талант драматурга й актора тепер був цілком відданий народові. Один за одним з’являлись на сцені й чарували публіку герої п’єс Карпенка-Карого в його ж майстерному виконанні: Мірошник («Наймичка»), Бондар («Бондарівна»), Калитка («Сто тисяч»), Пузир («Хазяїн») та ін. З бурхливого театрального життя щоліта повертався Карпенко-Карий на хутір Надія відпочивати. Тут написав він драми «Сава Чалий», «Суєта», «Житейське море» тощо. Свідомістю високого обов’язку перед своїм народом і його культурою була позначена вся драматургічна й артистична діяльність Карпенка-Карого. Ось чому давній друг письменника М. Л. Кропивницький у нарисі «Спогади про Бобринець і бобринчан» писав: «Заслуги Івана Карповича перед українським театром великі... він зоставив по собі слід, котрий не заросте і не затерніє, поки живе Україна». Помер Карпенко-Карий 15 вересня 1907 року. Поховали його в селі Карлюжині на Херсонщині (тепер Кіровоградська область).

V. Теорія літератури

Драматичний твір (від грецького слова драма — дія), або п’єса — художній твір, в якому показано життя в дії і який написано у формі розмови дійових осіб (діалоги, монологи).

Комедія — такий драматичний твір, у якому в комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому об’єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв’язка якого закінчується комічно, не вимагає обов’язкової загибелі героя.

2. Історичні події, відтворені в комедії.

Після скасування кріпацтва в Україні швидко розвивається капіталізм. Поглиблюються класові суперечності між багатими і бідними. Сільська буржуазія зосереджує у своїх руках великі земельні масиви. На розлогих полях землевласників, обливаючись кривавим потом, з ранку до ночі за безцінь працювали безземельні селяни. Куркулі — найлютіші, найгрубіші, найдикіші експлуататори. Визискуючи наймитів та сільську бідноту, вони не гребували найбезсоромнішими шахрайськими засобами збагачення. Сільська буржуазія і стала наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. господарем тогочасного села. У комедії «Сто тисяч» (перша назва — «Гроші») І. Карпенко-Карий викрив експлуататора, його нестримний потяг до багатства. Все це І. К. Тобілевич і відобразив у програмовому творі «Сто тисяч» (1890). Слід зазначити, що різні шахраї з міста дуже часто намагалися обдурювати отаких Калиток. Це було тоді звичайним явищем. «Ми чули про один випадок, коли якийсь пройдисвіт продав чистий папір замісто фальшивих грошей селянинові з сусіднього села, що було недалеко від станції Шостаківка. Цей випадок був не поодинокий»,— як зазначав С. Тобілевич. Таким чином, нічого вигаданого у п’єсі «Сто тисяч» не було. Все в ній було взято з життя, яке вирувало навколо.

3. Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.

4. Ідея: викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).

5. Основна думка: автор бичує сатирою страшною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров’я, будуть і гроші...»

6. Жанр: комедія.

7. Композиція — драматичний твір складається з чотирьох частин, кожна з яких поділена на яви.

Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою,

Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.

Зав’язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок «грошей» і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу.

Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв’язка: п’єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

8. Проблематика твору:

- батьки і діти;

- прагнення збагатитися заради задоволення власних потреб;

- бідність і багатство;

- добро і зло;

- моральність і аморальність.

9. Новаторство І. Карпенка-Карого в п’єсі «Сто тисяч».

Нове полягає у творі у тому, що в ньому виникають елементи авантюрної драми — жанру, давно відомого в західноєвропейській драматургії, але нового для української. До того ж проблеми, порушені у цій п’єсі, є актуальними, «болючими» і в нашій сьогоднішній дійсності.

10. Особливості назви твору.

Першою п’єсою, що вийшла з-під пера драматурга після того, як він позбувся «гласного нагляду», була комедія «Гроші», написана в 1889 році. Того ж року автор надіслав її до цензури, але звідти вона повернулася з написом: «К представлению признано неудобным». Після переробки комедія була дозволена до постановки під зміненою назвою — «Сто тисяч». На думку самого автора, ця назва твору буде краще відповідати його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку наважився придбати Калитка на свої п’ять тисяч. У 1890 р. комедія була поставлена на сцені.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Прочитати комедію І.Карпенка-Карого «Сто тисяч».

Сьоме лютого

Контрольна робота №3

Світ української поезії : творчість В.Сосюри, В.Підпалого, В.Голобородька ( тести)

1. Укажіть рядок, який розкриває головну думку вірша В. Сосюри «Любіть Україну»

    а) «Любіть Україну, як сонце, любіть,

        як вітер, і трави, і води...»;

   б) «Для нас вона в світі єдина, одна

        в просторів солодкому чарі...»;

   в) «Коханий любить не захоче тебе,

        коли ти не любиш Вкраїну...»;

   г) «Всім серцем любіть Україну свою -

       І вічні ми будемо з нею!»

 

2. Які почуття описує В.Сосюра у вірші «Васильки»

   а) суму;        б) щастя;        в) любові;     г) ненависті.

 

3. За який патріотичний вірш кого було звинувачено у націоналізмі ?

 

   а) „Васильки” В.Сосюра;                     б) „Наша мова” В.Голобородько;

   в) „Любіть Україну” В.Сосюра;          г) „Теплі слова” В.Голобородько.

 

4. Волосся у дощу (В. Голобородько « З ДИТИНСТВА: ДОЩ»)

 

   а) сріблясте;    б) покуйовджене;     в) зелене;        г) кучеряве.

 

5. Які образи використовує В. Підпалий у вірші «Зимовий етюд», щоб зобразити зимовий вечір:

а) туман, іній, холодна льодинка, «вечір, мов казка» і «казка, як вечір»;

б) сніжинка, іній, місяць, «вечір, мов казка» і «казка, як вечір»;

в) лижі, санки, снігова баба, «вечір, мов казка» і «казка, як вечір»;

г) завірюха, льодинка, туман, «вечір, мов казка» і «казка, як вечір.

 

6. Хто сховався « між між трав зелених, як грудочки…»  у вірші Володимира Підпалого «Бачиш, між між трав зелених, як грудочки, ... Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти.

 

    а) камінчики;    б) пташенята;     в) мурашки;   г) коники. 

7.Анафора (єдинопочаток) використана у творах:

 

   а)  «Любіть Україну» В.Сосюри;           б) «Васильки»В.Сосюри;

   в) «Зимовий етюд» В.Підпалого;           г) «Наша мова» В.Голобородька

8.Установіть відповідність

 

	Назва твору		Ідея твору
1	«Наша мова»В. Голобородько	А	Утвердження любові до життя, рідного дому, батьків, рідного краю; радості життя в єднанні з природою
2	«Васильки» В. Сосюра		Уславлення ролі мови, її значимості у житті нашого народу; гордості українців за свою мову
3	«Любіть Україну» В. Сосюра		Возвеличення кохання — смисл життя кожної людини
4	«З дитинства: дощ» В. Голобородько		Уславлення ролі мови, її значимості у житті нашого народу; гордості українців за свою мову
			Возвеличення материнської любові

 9. Установіть відповідність

 

	Уривок	Художній засіб
1	«Вечір, мов казка, над Україною, казка, як вечір, аж синьо в очах...»	А Метафора
2	«І синіє щастя у душі моїй»	Б Порівняння
3	«Любіть Україну!..»	В Анафора
		Г Риторичне звертання

 

10.Встановіть відповідність

 

1. «Наша мова»                                                         А інтимна лірика

2. «Любіть Україну!»                                               Б пейзажна

3. «Васильки»                                                           В громадянська(патріотична)

4. «Зимовий етюд»                                                   Г філософсько- патріотична

5. «Теплі слова»

11. Складіть сенкан до слова МОВА

Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.

1.                Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник).

2.                Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметники)

3.                Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно, це дієслова).

4.                Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5.                Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

 Або ж так (формула):

1. Тема (іменник).

2. Опис (два прикметники).

3. Дія (три слова).

4. Ставлення (фраза – чотири слова).

5. Перефразування сутності ( одне слово).

 

Наприклад:

Мама.

Рідна, ласкава.

Любить, піклується, переживає.

Вона для мене найрідніша.

Моя.

Тридцять перше січня

Класна робота

 

Філософські мотиви віршів Івана Малковича «З янголом на плечі» й «З нічних молитов». Анатолій Мойсієнко «Жовтень жовті жолуді» - зразок філософії природи – єдність із людиною. Ідейно-образний зміст поезії. Вивчити напам’ять: вірш«Жовтень жовті жолуді»

1.     Переглянути відео.  https://www.youtube.com/watch?v=Y11vNJaC9Io

2.     Прочитати:

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 року в селі Бурівка на Чернігівщині. Закінчивши Бурівську восьмирічку, три роки навчався в Тупичівській середній школі. Вищу освіту здобув у Ніжинському педінституті імені Миколи Гоголя.

Закінчивши з відзнакою педінститут, упродовж року Анатолій Кирилович працював учителем української мови і літератури в Криму. Потім була служба у війську на Кольському півострові. Після демобілізації Анатолій Мойсієнко працював журналістом Ріпкинської районної газети на Чернігівщині, викладачем у рідному педагогічному інституті в Ніжині, завідувачем відділу поезії у видавництві «Молодь». Відчувши смак самостійних мовознавчих досліджень, почав серйозно займатися науковою діяльністю. Зараз Анатолій Кирилович Мойсієнко – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор багатьох вагомих наукових праць.

Анатолій Кирилович видав поетичні збірки «Приемлю» (1986), «Сонети і верлібри» (1996), «Шахопоезія» (1997), «Сім струн» (1998), «Віче мечів» (1999), «Нові поезії» (2000), «Спалені камені» (2003), «Вибране» (2006), «Мене любов’ю засвітили скрипки» (2006), «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри» (2008). Твори Анатолія Мойсієнка перекладено німецькою, англійською, російською, білоруською, польською, угорською, румунською мовами. Митець і сам перекладає з німецької та слов’янських мов.

Серед сучасних українських поетів Анатолій Мойсієнко є чи не єдиним визнаним майстром віршів-паліндромів, тобто таких поезій, у яких рядки читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво. Наприклад, «Жарт – суму страж» чи «Козакую у казок».

Записати:

Паліндром – слово або словосполучення, що однаково читається і з початку і з кінця, наприклад: кабак, око.

Алітерація — стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних звуків задля підвищення інтонаційної виразності вірша.

Прочитати поезію «Жовтень жовті жолуді»

Літературний аналіз твору (паспорт) – зробити в зошиті.

Тема:  

Жанр:    

Художні засоби:

Епітети: 

Персоніфікація: 

Метафори: 

 Алітерація: 

Підготуватися до контрольної роботи (В. Сосюра, В. Підпалий, В. Голобородька, В. Герасим’юка, І. Малковича, А. Мойсієнка)

Вісімнадцяте січня.

Класна робота.

Леся Українка «Давня казка» Ідея вільної творчості, вільнолюбства людини. Проблеми і мотиви поеми

1.     Прочитати.

1. Історія написання твору.

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

 

2.     Записати.

 Тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.

 Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

 Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

  Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.)

3.     Композиція.

Твір складається з чотирьох розділів.

Експозиція: знайомство з поетом.

Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.

Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.

Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

4. Сюжет твору. (прочитати)

Поема починається коротеньким виступом, у якому Леся Українка, звертаючись до читачів, говорить, що вона розповість давню казку. Насправді ж поема пов’язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса.

У якійсь країні жив талановитий поет. Він любив людей, для них складав пісні, які давали народові пораду і розвагу. Трудящі шанували поета, захоплювалися його піснями, до нього Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати.

Тільки чванливий нероба лицар Бертольдо глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним.

Несподівано настало лихо — почалася війна. На чолі з Бертольдом військо вирушило в чужі землі. Коли в чужих землях у поході лицарям ставало тяжко і туга обгортала їх серця, тоді співці співали ті пісні, які склав поет, і вони, викликаючи у вояків спогад про рідну країну, підбадьорювали їх та додавали одваги.

Зайшовши далеко в чужі землі, опинившись серед чужих людей, втомлене і зголодніле військо почало нарікати на Бертольда, а далі кинулося до зброї, щоб примусити його припинити війну і повернутися назад.

У цю хвилину виступили співці і піснею, якої їх навчив поет, вгамували військо, запаливши в ньому бойовий дух. Лицарі з словами:

Ми готові йти до бою,

Краще смерть, ніж вічний сором!

— кинулися в бій і перемогли ворога.

Так поет своїм словом, своєю піснею допоміг війську здобути перемогу.

Але з перемоги воїнів скористався Бертольдо. Він награбував на війні «всього без ліку», а король нагородив його ще землею і графським титулом. Знову в панському палаці почалися свята і розваги.

Привчившись до грабунків на війнах, Бертольдо діяв так і в своїй країні. Він нещадно експлуатував доведений до відчаю народ, який готувався до повстання. Серед людей шириться пісні про рівність і волю. Разом з народом виступають співці і поет.

Бертольдо знає, яку велику силу мають художнє слово і пісня. Щоб вирвати з рук народу цю грізну зброю, він запропонував поетові стати його придворним співцем, обіцяючи йому за це багатство і славу. Поет з гідністю відмовився від «золотих кайданів» і слави з панських рук, залишився вірним народові. Тоді Бертольдо наказав своїм слугам кинути поета до в’язниці. Поет загинув, але лишилися між людьми його правдиві і запальні слова, залишилися молоді нащадки, які взяли собі у спадок поетові пісні і продовжували боротьбу з гнобителями.

Народ повстав і вбив пана Бертольда. Та залишився по ньому молодий нащадок, який продовжує будувати тюрми і гнобити людей. Між нащадками поета і графа продовжується боротьба. Таким закінченням поеми Леся Українка підкреслює, що боротьба трудящих за своє визволення неминуче триватиме до того часу, поки в ній не переможе народ.

5. Мовно-виражальні засоби.

а) Поетичний синтаксис: антитеза, інверсія, фразеологізми. («Час летів, немов на крилах», «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «Золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі»).

б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): сумна діброва, римисоколята, думи-чарівниці; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях» і т. д.

в) Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми із західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).

г) Особливості вірша: в його строфах заримована лише половина рядків.

Золотих не хочу лаврів,

З ними щастя не здобуду,

Як я ними увінчаюсь

То поетом вже не буду.

Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Чотиристопний хорей, яким написано «Давню казку», з одного боку, сприяє стрімкому розгортанню сюжету, з другого — наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.

д) Іронія і сатира в поемі.

В іронічному плані вживаються слова «лицар» і «лицарство» щодо Бертольда та його воїнів. На Україні «лицар» — мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:

Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана,

Він у нас одважний лицар…

В іронічному плані написані окремі рядки «поетових пісень».

У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.

6. Записати.

 Проблеми і мотиви твору.

— роль митця в суспільстві;

— служіння музі й народові;

— суть людського щастя, вдячності;

— воїни заради збагачення.

1. Виконати тестові завдання.

І розділ

1. Яку винагороду хоче отримати поетеса за розповідь казки?

а) Лаври;                                     б) увагу та слухняність дітей;

в) в’язку бубликів;                     г) склянку меду.

2. Країна, в якій відбуватимуться події казки:

а) Франція;     б) невідома;      в) фантастична;      г) Англія.

3. Леся Українка визначила жанр свого твору, а саме:

а) казкова поема;                             б) лірична оповідь;

в) філософська казка;                     г) казка у віршах.

4. Поета у творі поетеса називає:

а) нещасним і талановитим                     б) уважним і кмітливим;

в) сором’язливим і спритним;                г) пунктуальним і винахідливим.

5. Про яке невміння поет зізнається у творі?

а) Танцювати;       б) малювати;                  в) співати;

г) виразно декламувати власні поезії.

6. «Стоголосою луною по світу розносилась» поетова:

а) пісня;       б) слава;         в) поезія;           г) щирість.

7. Хто раз у раз відвідував поета?

а) Селянські діти;                           б) молодь;

в) місцеве панство;                         г) люди похилого віку.

8. Слово поета «всім давало»:

а) піднесеність і бадьорість;

б) розвагу і пораду;

в) можливість позбутися всього лихого;

г) користь і впевненість у самовизначенні.

9. Герой твору не відчував ні голоду, ні холоду, бо отримував допомогу від:

а) Господа;               б) простого люду;

в) кобзарів;               г) князя.

10. Щодня поет полюбляв приходити до:

а) гаю;                                                 б) річки;

в) лісного струмка;                             г) селянських малюнків.

11. Кому з героїв твору належать слова: «Гей! — обережно, Віку збавити людині!»?

а) Мисливцю;           б) поету;          в) селянину;          г) лицарю.

12. Лицар, вперше зустрівшись з поетом, порівняв його з:

а) диким звіром;                       б) птахом;

в) старцем;                                г) примарою діброви.

13. Поет не сподобався лицарю через те, що він:

а) образив лайливим словом вельможу;

б) відмовився піднятися, бо лежав на самісінькій стежині;

в) виявився розумнішим за пана;

г) не став на коліна перед ним.

14. Характеризуючи лицаря, поетеса назвала його:

а) лихим;         б) жорстоким;          в) підступним;             г) легковажним.

15. Рими у поета —:

а) молодята;           б) перепілочки;           в) промінчики;              г) соколята.

16. Перша зустріч героїв була миттєвою через:

а) складні погодні умови;

б) поранення лицаря;

в) небажання спілкуватися одне з одним;

г) те, що лицар не мав часу і поспішав на полювання;

17. Поет подякував панові за:

а) чемне ставлення його до себе;

б) щедрість, бо той дав йому гроші;

в) послугу, яку намагалися надати мисливці лицаря;

г) те, що той подарував збірку творів французьких письменників.

18. Зустрівшись вдруге, лицар хотів дати поетові:

а) спробувати шматки м’яса запеченого вепряка;

б) рушницю на пам’ять;

в) гроші;

г) можливість виявити свій талант.

19. Своїм багатством поет уважав:

а) сонце;          б) небо;           в) повітря;                г) океан.

20. Поет був задоволений тим, що мав:

а) талант до написання творів;

б) щастя;

в) багато грошей;

г) можливість захистити лісових тварин від мисливців.

21. Повертаючись з роботи, сільська молодь приязно привіталася до:

а) мисливців;       б) лицаря;         в) старця;          г) поета.

22. Музичний інструмент, за допомогою якого поет мав можливість продемострувати свою майстерність:

а) сопілка;        б) гармонь;              в) гітара;              г) мандоліна.

23. Щастя для поета — мати:

а) великий гонорар за свої поезії;                 б) волю;

в) графство;                                                     г) повагу до себе від лицаря.

ІІ розділ

1. Літнім вечором поет, сидячи у своїй хатині, слухав пісні, що лунали:

а) по полю;   б) у діброві;         в) біля річки;         ) вулицею села.

Домашнє завдання

Підготуватися до контрольного твору «Поема «Давня казка» як поетичний маніфест Лесі Українки».

11 січня.

Класна робота.

Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати».

1.     С. 87 – 92 (прочитати, в зошиті оформити хронологічну табличку).

2.     С. 93. Прочитати вірш «Давня весна»

3.     Закінчити речення:

У вірші «Давня весна» Леся Українка порушує проблему …..

4.     Дослідити композицію вірша (записати в зошит):

Експозиція: ….

Зав’язка: ….

Кульмінація: ….

Розв’язка: ….

5.     С. 94. Прочитати поезію «Хотіла б я піснею стати».

6.     Скласти паспорт твору:

Назва: ….

Дата написання: ….

Тема: ….

Ідея: …

Основна думка: …

Жанр поезії: …

Художні засоби: а) епітети: …;

                              б) метафори: …;

                              в) повтори: ….;

                              г) порівняння: …. .

Домашнє завдання: 1. Вивчити напам’ять поезію «Хотіла б я піснею стати…».

2. Прочитати поему «Давня казка» https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=488